Про фільм
Про фільм
«Команда порятунку тварин міста Києва» – загін добровольців, які рятують тварин із надзвичайних ситуацій
Команда чергує цілодобово, сім днів на тиждень. Поки один екіпаж займається рятувальними операціями, інший – приймає дзвінки від людей і координує роботу. Члени команди – справжні професіонали, які можуть врятувати різних тварин: від поранених птахів на дахах до бобра в погребі. Окрім них, ніхто не береться за цю роботу. Існує команда за рахунок пожертв. Михайло Сторожук – лідер групи і головний герой фільму. Одягаючи форму команди порятунку тварин, він відчуває себе на своєму місці. Хоч йому й доводиться тяжко працювати: його руки вкриті шрамами, які не встигають загоюватись.
Михайло Сторожук – далекоглядний амбасадор руху за права тварин. Він прагне вдосконалювати організацію, збирає пожертви на нове спорядження для членів команди. Київські притулки для тварин переповнені, але Михайлу вдається домовитись про лікування та їжу для кожної нової пораненої істоти.
Щоб врятувати тварин, разом з рятувальниками ми спускаємось до колекторів і піднімаємося на горища, мчимо доставити кошеня до реанімації, благаємо клініки працювати безкоштовно, перевозимо нутрію й шукаємо для тварин тимчасові притулки та нові домівки. У місті немає процедури поводження з дикими тваринами – проблема співіснування людей та тварин не вирішена.
Спостерігаючи за роботою КАРГ, ми дізнаємось, як існують організації, що приватним коштом намагаються вирішити питання державного рівня: від заснування мережі притулків для диких тварин до лобіювання законодавства в сфері регулювання відносин між державою та приватними зоо-захисними ініціативами. Як довго зможе існувати таке об'єднання однодумців без фінансової та інституційної підтримки держави? Якими є будні людей, які обрали метою свого життя порятунок тварин у мегаполісі?
Щоб врятувати тварин, разом з рятувальниками ми спускаємось до колекторів і піднімаємося на горища, мчимо доставити кошеня до реанімації, благаємо клініки працювати безкоштовно, перевозимо нутрію й шукаємо для тварин тимчасові притулки та нові домівки. У місті немає процедури поводження з дикими тваринами – проблема співіснування людей та тварин не вирішена.
Спостерігаючи за роботою КАРГ, ми дізнаємось, як існують організації, що приватним коштом намагаються вирішити питання державного рівня: від заснування мережі притулків для диких тварин до лобіювання законодавства в сфері регулювання відносин між державою та приватними зоо-захисними ініціативами. Як довго зможе існувати таке об'єднання однодумців без фінансової та інституційної підтримки держави? Якими є будні людей, які обрали метою свого життя порятунок тварин у мегаполісі?
Команда проєкту
Команда проєкту
Історія проєкту
ІСТОРІЯ ПРОЄКТУ
Оскільки команда порятунку тварин працює цілодобово, знімальний процес теж був схожим на оперативне чергування. Знімальна група була поряд з героями фільму в найрізноманітніших умовах. Мокла під дощем, шукаючи ворону в парку, смажилась в старенькій «копійці», стоячи в заторі, виїжджала за десятки кілометрів від Києва за пораненим лелекою, та спускалася в підвали будинків на Троєщині у пошуках виснажених кошенят. Одного разу екіпаж Михайла Сторожука отримав нічний виклик за містом. Треба було врятувати кількох лебедів на озері, яке вже почало вкриватися кригою. Дістатися до птахів можна було лише на човні. "Чи був ризик опинитися у воді разом з камерою? Так. Але залишитися чекати на березі я не міг", – згадує Олександр Портян. Однак найважчими під час зйомок рятувальних операцій були не випробування на фізичну витривалість, а моменти, коли доводилося робити вибір між позицією невтручання і бажанням допомогти героям фільму.
Оскільки команда порятунку тварин працює цілодобово, знімальний процес теж був схожим на оперативне чергування. Знімальна група була поряд з героями фільму в найрізноманітніших умовах. Мокла під дощем, шукаючи ворону в парку, смажилась в старенькій «копійці», стоячи в заторі, виїжджала за десятки кілометрів від Києва за пораненим лелекою, та спускалася в підвали будинків на Троєщині у пошуках виснажених кошенят. Одного разу екіпаж Михайла Сторожука отримав нічний виклик за містом. Треба було врятувати кількох лебедів на озері, яке вже почало вкриватися кригою. Дістатися до птахів можна було лише на човні. "Чи був ризик опинитися у воді разом з камерою? Так. Але залишитися чекати на березі я не міг", – згадує Олександр Портян. Однак найважчими під час зйомок рятувальних операцій були не випробування на фізичну витривалість, а моменти, коли доводилося робити вибір між позицією невтручання і бажанням допомогти героям фільму.
Також для режисера було важливим дослідити, як робота впливає на інші сфери життя персонажів. Скільки часу у них лишається на зустрічі з друзями, відпочинок чи хоббі? Завданням операторів було показати, яким є побут людей, що звикли жити на роботі.
Щоб проявити взаємовідносини тварин і людей в мегаполісі, знімальна група фіксувала життя міста. З фільму глядач зможе дізнатися, на скільки місто пристосоване для співіснування людей і тварин, як вони одне одного люблять, бояться та рятують.
Щоб проявити взаємовідносини тварин і людей в мегаполісі, знімальна група фіксувала життя міста. З фільму глядач зможе дізнатися, на скільки місто пристосоване для співіснування людей і тварин, як вони одне одного люблять, бояться та рятують.
Також для режисера було важливим дослідити, як робота впливає на інші сфери життя персонажів. Скільки часу у них лишається на зустрічі з друзями, відпочинок чи хоббі? Завданням операторів було показати, яким є побут людей, що звикли жити на роботі.
Щоб проявити взаємовідносини тварин і людей в мегаполісі, знімальна група фіксувала життя міста. З фільму глядач зможе дізнатися, на скільки місто пристосоване для співіснування людей і тварин, як вони одне одного люблять, бояться та рятують.
Щоб проявити взаємовідносини тварин і людей в мегаполісі, знімальна група фіксувала життя міста. З фільму глядач зможе дізнатися, на скільки місто пристосоване для співіснування людей і тварин, як вони одне одного люблять, бояться та рятують.
Персонажі фільму
Персонажі фільму
Матеріали
Матеріали
Дмитро Тяжлов
Режисер-оператор документального кіно
Дмитро є художнім керівником курсу операторської майстерності у КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, а також куратором документальної програми фестивалю американського кіно "Незалежність" та лабораторії документального кіно для молодих митців "Indie Lab". Зі своїми фільмами брав участь у багатьох міжнародних фестивалях та заходах присвячених режисурі та спільному виробництву документальних фільмів. Наразі працює над кількома проектами документальних фільмів. Дмитро - член Гільдії кінооператорів України та НСКУ.
Елла Штика
Продюсерка
Голова громадської організації «Інді Медіа Поліс», менеджерка культури, кураторка лабораторії документального кіно для молодих митців Indie Lab, кураторка документальної програми та тематичних панелей фестивалю американського кіно Незалежність. Елла розробляє навчальні програми для молодих кінематографістів та молоді в сфері медіа. Елла сповідує розвиток засобами культури а також активізації діалогу і співпраці між регіонами України.
Ліза Пирожкова
Операторка документального кіно
Народилась в художній родині в Києві. Має спеціальність фотохудожника та кіно теле оператора. Займається фото та відео зйомками більше 10 років реалізуючи авторські та колективні проєкти. Працює як операторка у виробництві ігрових та неігрових фільмів та інших відеопродуктів.
Наташа Целюба
Дизайнерка просвітницько-інформаційної кампанії проєкту
34 роки, Україна, Запоріжжя: феміністка, дизайнерка, художниця, кураторка.Народилася у Запоріжжі в 1987 році.Закінчила художнє училище за спеціальністю художник, дизайнер, декоратор вітрин.
2013-2014 навчалася в "Школе вовлеченного искусства Что делать?" Санкт-ПетербургУ 2014 році створює арт-проект під назвою «Радіо сюрреалізм», в рамках якого працює з різними медіа: інсталяціями, перформансом, графікою, ілюстраціями, звуком, DIY, а також кіно / відео.У 2015 році разом зі своєю колегою Анною Тен створює незалежну франко-українську асоціацію кураторок - Q rators.
Фільмографія:
2013-2014 навчалася в "Школе вовлеченного искусства Что делать?" Санкт-ПетербургУ 2014 році створює арт-проект під назвою «Радіо сюрреалізм», в рамках якого працює з різними медіа: інсталяціями, перформансом, графікою, ілюстраціями, звуком, DIY, а також кіно / відео.У 2015 році разом зі своєю колегою Анною Тен створює незалежну франко-українську асоціацію кураторок - Q rators.
Фільмографія:
- 2016 Між тим (реж. Ю. Аппен, А, Васіна, Н, Лиськов, Н. Целюба)
- 2019 Мій космос (реж. Ю. Аппен, Н. Целюба)
Олександр Портян
Незалежний документаліст та режисер-оператор
У 2018 році закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія». Учасник лабораторії з кіновиробництва для молодих митців Indie Lab. З 2016 року долучився до команди медіа-проекту Ukraїner. Олександр брав участь у створенні документальних історій, які допомагають переосмислити історичну та культурну ДНК, етнічні, географічні та антропологічні особливості мешканців України.
Короткометражний документальний фільм Олександра «Сильна доля» отримав особливу відзнаку на кінофестивалі «Відкрита Ніч. Дубль 22» 2019 року та був внесений до шорт-ліста конкурсу короткометражних фільмів «Виклик» від Toyota.
Документальний фільм «Дике дике місто» – повнометражний дебют Олександра. Це історія про «Команду порятунку тварин міста Києва» — загін волонтерів, які рятують тварин, що опинилися у критичній ситуації.
У документальному кіно Олександра передовсім цікавить тема сродної праці. Він досліджує, як людям вдається знайти справу свого життя, та на скільки вистачить їхнього ентузіазму, наполегливості та віри нею займатися.
Фільмографія:
Короткометражний документальний фільм Олександра «Сильна доля» отримав особливу відзнаку на кінофестивалі «Відкрита Ніч. Дубль 22» 2019 року та був внесений до шорт-ліста конкурсу короткометражних фільмів «Виклик» від Toyota.
Документальний фільм «Дике дике місто» – повнометражний дебют Олександра. Це історія про «Команду порятунку тварин міста Києва» — загін волонтерів, які рятують тварин, що опинилися у критичній ситуації.
У документальному кіно Олександра передовсім цікавить тема сродної праці. Він досліджує, як людям вдається знайти справу свого життя, та на скільки вистачить їхнього ентузіазму, наполегливості та віри нею займатися.
Фільмографія:
- «Дике дике місто» (52'), 2021 – Режисер, оператор
- «Мій Петро» (14'), 2021 – Оператор
- «Ловушка» (20'), 2021 – Режисер монтажу
- «Книжки проти асфальту» (15'), 2021 – Режисер монтажу
- «Родима пляма» (20'), 2020 - Оператор
- «Так мут співати» (18'), 2020 – Режисер монтажу
- «Місто довжиною в життя» (16'), 2020 – Режисер монтажу
- «Скажи "А"» (5'), 2019 – Режисер, оператор
- «Інтервал» (25'), 2018 – Режисер, оператор
- «Сильна доля» (14'), 2018 – Режисер, оператор
Олександр Хоменко
Документальний фотограф
Працює фоторедактором і фотографом видання Hromadske. Займається фотографією більше 10 років. Мав персональну фотовиставку у Львові, брав участь у колективних фотовиставках у США, Україні та Росії. Переможець фотоконкурсу газети "День" (2017, 2018). Його фото публікувалися у книгах "RECвізити: Антологія письменницьких голосів", "Майдан: Революція духу", виданнях The Guardian, Wall Street Journal, The Daily Signal, Deutsche Welle, Reporters, "Українська правда" тощо.
Павло Пашко
Незалежний оператор-документаліст
Народився в місті Нікополь. З 2014 по 2017 роки працював оператором на Громадському ТБ Запоріжжя. Після початку війни на сході України знімав роботу волонтерів на фронті. Для Павла було важливим заповнити інформаційну лакуну про ситуацію на фронті, тож він вирішив знімати документальні репортажі про тих, хто навряд чи потрапить в об'єктиви загальнонаціональних каналів.
У 2016 році Павло приєднався до команди мультимедійного проекту Ukraїner. Відтоді Павло Пашко продовжує знімати документальні історії про, досліджуючи етнічне та культурне різноманіття України.
У 2016 році Павло приєднався до команди мультимедійного проекту Ukraїner. Відтоді Павло Пашко продовжує знімати документальні історії про, досліджуючи етнічне та культурне різноманіття України.
Алісія Поліха
Рятувальниця та диспетчерка Команди порятунку тварин Києва (Kyiv Animal Rescue Group), а також активістка пожежного загону KARG, колишня волонтерка притулку Ірини Добролюбової
Проводила школярам заняття з порятунку тварин, щоб діти з ранніх років відповідально ставилися до тварин. Свого часу активно займалася стерилізацією вуличних котів, а також їхнім лікуванням та пошуком нового дому.
У Команді порятунку тварин навчилася керувати важкою технікою та проводити різні види демонтажу, освоїла підйоми за допомогою техніки однієї мотузки, а також здобула найрізноманітніші навички роботи з тваринами: фіксувати, надавати першу допомогу, домовлятися.
Алісія вміє працювати у важкодоступних місцях, пролазити у непрохідні для інших щілини, швидко приймати рішення та знаходити вихід у стресових ситуаціях. Винахідлива, кмітлива та витривала, Алісія здатна цілодобово працювати без відпочинку та сну. Утримує декількох котів врятованих командою. Уже 3 роки працює у Команді порятунку тварин та вважає цю роботу своїм покликанням.
У Команді порятунку тварин навчилася керувати важкою технікою та проводити різні види демонтажу, освоїла підйоми за допомогою техніки однієї мотузки, а також здобула найрізноманітніші навички роботи з тваринами: фіксувати, надавати першу допомогу, домовлятися.
Алісія вміє працювати у важкодоступних місцях, пролазити у непрохідні для інших щілини, швидко приймати рішення та знаходити вихід у стресових ситуаціях. Винахідлива, кмітлива та витривала, Алісія здатна цілодобово працювати без відпочинку та сну. Утримує декількох котів врятованих командою. Уже 3 роки працює у Команді порятунку тварин та вважає цю роботу своїм покликанням.
Вадим Чубатий
Рятувальник Команди порятунку тварин Києва
Член громадської організації Команда порятунку тварин м. Києва, магістр кафедри Археології історичного факультету національного університету Т.Г Шевченка, антрополог, член добровольчого пожежного загону, в минулому член ГО палеоетнографічних досліджень ім. Хведіра Вовка. Учсник археологічних експедицій Вадим сповідує ідеї різностороннього визволення особистості, підтримує ідеї громадянського самоуправління, та екологічний спосіб життя.
Тетяна Ляшенко
Голова Команди порятунку тварин Києва
Альпіністка, диґерка, викладачка точних наук. З 2016 року займається порятунком тварин та адмініструванням Команди, навчає нових рятувальників та диспетчерів, реабілітує кажанів. Тетяна сповідує емпатію та гуманне ставлення до тварин, вважає, що досягнути соціальних змін можливо змінивши ставлення до тварин як на рівні закону, так і на рівні моралі.
Михайло Сторожук
Один із засновників Команди порятунку тварин Києва, голова пожежного загону Команди, ентомолог, спелеолог, диґер
З перших днів існування Команди розробляє та вдосконалює засоби та методи порятунку тварин, навчає нових рятувальників. Власною діяльністю Михайло створює громадський осередок екологічної безпеки.
Валентина Павлович
диспетчерка Команди порятунку тварин Києва
Координує роботу рятувальних екіпажів. З 2010 року працює у розпліднику великих папуг. Будинок Валентини став прихистком для багатьох птахів та тварин, як власних, так і врятованих командою. Валентина вважає, що допомога тваринам важливіша, ніж матеріальні збагачення.
Кириченко Олена
Операторка
Народилась 7 серпня 1996 року в маленькому містечку Нововолинськ, Волинська область. Після школи вступила в Житомирський коледж культури і мистецтв ім. Івана Огієнка по спеціальності «Кіно-; телеоператор». Отримала червоний диплом молодшого спеціаліста.
Після закінчення коледжу вступила в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, на спеціальність кінооператор в майстерню С.О. Лисецького – Д.О.Тяжлова. Продовжую навчання на магістратурі.
Досвід роботи в якості оператора-постановника:
2018 році приймала участь у фестивалі «З Країни В Україну», в якості фотографа/оператора.
2020-21р. приймала участь в лабораторії кіновиробництва Indie Lab, з авторським документальним фільмом «Земля крутиться»
Після закінчення коледжу вступила в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, на спеціальність кінооператор в майстерню С.О. Лисецького – Д.О.Тяжлова. Продовжую навчання на магістратурі.
Досвід роботи в якості оператора-постановника:
- грудень 2017р. - оператор в короткометражному документальному фільмі «Директор»;
- жовтень 2018 р. - оператор в короткометражному ігровому фільмі «Цвіт яблуні» (студентська робота);
- квітень 2018р. - оператор соціального ролику «Канібал»;
- грудень 2018 - оператор в ігровому короткометражному фільмі «Квест»;
- 2019р. - другий оператор, документальний фільм «LSD»;
- березень- серпень 2020р. - оператор документального фільму «Земля крутиться»;
- грудень 2020р. - оператор короткометражного фільму «Ліза та її комашки».
2018 році приймала участь у фестивалі «З Країни В Україну», в якості фотографа/оператора.
2020-21р. приймала участь в лабораторії кіновиробництва Indie Lab, з авторським документальним фільмом «Земля крутиться»
Марія Чиж
Рятувальниця Команди порятунку тварин, зоо гуманіст, веган
Працюючи в екстреній медичній допомозі, маючи безмежну любов до тварин, стресостійкість та досвід роботи в надзвичайних ситуаціях, Марія вирішила застосувати ці навички для порятунку тварин.
Висотниця, добре працює з собаками, навіть з агресивними, вміє надавати першу медичну допомогу, працювати у важкодоступних місцях. Вигодовує малечу диких звірів (білочки, зайчики, їжаки), реабілітує та адаптує їх для випуску в дику природу. Утримує гризунів команди, лікує та шукає їм домівку.
Хоче вірити у те, що люди навчаться жити більш усвідомлено не лише з домашніми, а й дикими тваринами.
Висотниця, добре працює з собаками, навіть з агресивними, вміє надавати першу медичну допомогу, працювати у важкодоступних місцях. Вигодовує малечу диких звірів (білочки, зайчики, їжаки), реабілітує та адаптує їх для випуску в дику природу. Утримує гризунів команди, лікує та шукає їм домівку.
Хоче вірити у те, що люди навчаться жити більш усвідомлено не лише з домашніми, а й дикими тваринами.
Контакти
Контакти
+38 063 582 83 30
wildwildcityfilm@gmail.com
wildwildcityfilm@gmail.com
Україна, м. Київ, вул. Вузівська 4. офіс 46
© 2021. Дике Дике Місто